А ти не вір вітрам, наскрізь пройнявшим душу.
Не вір і тим дощам, холодним крижаним .
Довіритись, відкритися мені не змушу.
вогонь погасне, серце стане льодяним.
Ти осені довірся, хай вона нашепче
симфонію дощу, мелодію жоржин...
В траві зелений коник засюркоче.
Обабіч ів поскрипує старенький млин...
Довірся небу-плахті із густих волошок...
Довірся сонцю, тканому з рудих шерстин...
Знайди себе серед малих людей-комашок...
Збери конструктор лего із дрібних частин...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804191
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.08.2018
автор: lesi4ka0104