* * *

Я  ніколи  не  був  скупий
Й  від  народження  честю  блискав.
І  сьогодні  я  вже  –  старий,
А  розділ  цей  совісті  –  чистий.

Я  –  не  ангел  і  не  святий...
Я  –  Адамове  зілля  з  глини,
Яке  оживив  мій  Творець
І  велично  назвав  –  Людина.

Іскру  пісні  Він  вклав  мені,
Що  рвалась  від  серця  на  зовні...
І  несло  життя  по  стерні
За  світло  до  радості  повне.
Та  рани  печуть  невгамовно
За  даром  відмучені  дні.

13.07.18р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804146
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.08.2018
автор: Василь Дальнич