В Тихім провулку мого дитинства —
Хата між яблунь і груш.
Там, біля мами, — я пташка крилата,
Що не спізнала стуж.
А біля батька — вертлюх невгамовний
(Мала хлопчиська думки).
Вчив він на ровері* полем гасати
І мудрував казки.
Вірила в щастя, а світ неосяжний
Руки у даль простягав.
У нерозгаданім безмірі часу
Було удосталь уяв.
В світлім дитинстві — Тихий провулок,
Гуси-лебéди* мої...
Вуйни Лесевої папирівки*,
З білим наливом краї.
Галі — сусідки, Славко і Люба,
І сміхованець Василь.
Часто ми їли наші горіхи,
Скільки ставало зусиль.
З променів літа всі ми засмаглі,
Пальці - як шоколад.
Мати гукала, що місяць на небі,
Йшла нас шукати у сад.
Скільки вже часу того злетіло,
Тихим провулком живу!
Ровер у руки — й га́йда полетіла
Там, де батьки живуть!
PS.
Перша Галя у Венеції
Друга Галя у Нижнім Новгороді
Третя у Мадриді.
[i]Ровер* - велосипед
Гуси-лебéди* - китайська порода гусей.
Паперівка* (Алебастрове, Кальвіль білий королівський) — сорт яблуні народної селекції[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804061
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2018
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА