Вона любила листопад
І віти в золоті.
Десь сумував в зажурі сад
Із нею в самоті.
Любила небо голубе
І сонця промені.
Мов павутиною плете,
Думки ті втомлені.
За листопадом - листопад,
Кружляє в вихорі.
Не повернеш усе назад,
Шепнув так тихо їй.
А як впаде на землю сніг,
Схолонуть почуття.
Ті почуття, що незберіг,
Вдаль понесе життя...
Чекала в тиші ще вона
І сподівалася.
У серці забринить струна,
Весна озвалася...
Прошепотіла. Не журись...
У тихім гомоні.
До тебе вернуться колись,
Слова знайомії...
І стало тепло на душі,
Від слів промовлених.
У листопадовім дощі,
Думок утомлених...
Вона любила листопад
І вальс знайомий їй.
В минуле повертав назад
Із криком журавлів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804054
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2018
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)