***
О, українці лагідні мої,
допоки будемо толерувати,
кацапських ос розлючені рої
і вузькодумне прогинання вати.
Допоки будем відступати в бік
у мент, як треба зацідити в пику?
А потім, докоряючи собі,
дивитись в очі правдоньці безлико.
Бо вишиванки мало на плечі,
коли душа взялася гнилизною.
І все святе лишається ні в чім,
як у ділах вподібнюємось гною.
Довкола плачуть вервиці могил,
лиш ми вдаєм, що все у нас, як треба.
І упадає віронька без сил,
і молиться до Бога просто неба.
Щоб навернути змалені уми
до розуміння істини простої -
змінити щось у силі тільки ми,
якщо з собою зійдемось в двобої!
20.08.18 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803910
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.08.2018
автор: Леся Геник