Пролечу замріяна я над Україною
І барвінком вистелю на шляху сліди.
Закріплюся коренем, проросту калиною
І нап’юсь холодної з джерела води.
Вітром несподіваним у житах сховаюся
І вдихну всі запахи хліба та землі.
До тополь із кленами тихо привітаюся,
Заспіваю пташкою, сівши на гіллі.
По камінню теплому пробіжу струмочками,
Річкою нестримною вмию береги.
У шовкових травах я зацвіту дзвіночками,
Світлим сонця променем ляжу на луги.
Краплею прозорою, скинута хмариною,
Стежкою ґрунтовою весело скочусь.
Де б я не схилилася, тільки б з Україною,
В серці з Україною піснею озвусь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803900
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2018
автор: Світлана Вітер