Привіт - привіт!
Тебе знову згадала
І нашу зустріч в ботанічному саду.
Саме тоді тебе я покохала,
Саме тоді по справжньому жадала
І вірила, що щастя віднайду.
Привіт - привіт!
Летять скажено роки.
Ламався світ і ззовні й в глибині.
Я довго ще чекала твої кроки,
З коханням тим було більше мороки
Та кожен з нас зостався в однині.
Привіт - привіт!
Все добре, все чудово.
По суті, кожен має, що бажав.
Можливо, щось не склалося медово,
Можливо, все в житті не кольорово.
На щастя вузлик наш хтось розв’язав.
Привіт - привіт!
Тебе я не вітаю
І не чекаю вже твого дзвінка.
Всі спогади залишилися з краю,
Нічого на майбутнє не лишаю.
Поглинула нас вічності ріка.
Привіт - привіт!
Тебе чомусь згадала
І нашу зустріч в ботанічному саду.
Безумно я тоді тебе кохала.
У відчаї з надією жадала
І вірила, що щастя віднайду…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803866
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2018
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко