Приїхали онуки в рай,
На рідне Прикарпаття –
З Одеси-мами Нікалай
Та із Кубані Катя.
Приїхали через роки
В село до бабці з дідом,
Де їхні виросли батьки
І розбрелися світом…
Кубанка вільно розмовля,
Струмочком ллється мова, -
А одесит, немов теля,
По-нашому – ні слова.
У надвечір’ї лоботряс
Відкрив брудного рота:
- Паслушай, бабка, поздній час,
Мнє ужинать ахота!
Хотіла бабця тут просить
Вечеряти до хати,
Та дід суворо гримнув: - Цить!
Я хочу всім сказати:
З Миколки виріс Нікалай,
Набрав у череп вати –
Йому й вечері не давай,
А дай щось «ужинАти».
Російською балакуни –
Це путлєрова челядь…
Йди кропиву, москалю, жни, -
А ми йдемо вечерять!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803810
Рубрика: Гумореска
дата надходження 20.08.2018
автор: Микола Базів