І роки весняні пройшли,
І дні затуманились літа,
Все ближче чомусь до зими,
Лиш кава стоїть недопита.
Ковток за ковтком – це вже осінь
Пряде павутину на скронях.
Цю пряжу лишає в волоссі,
І радість, і сльози в долонях.
А ще золотиться листвою
Й багатством осіннього дня.
Ця осінь, щось робить зі мною,
А може не осінь – літа.
20.08.2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803807
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.08.2018
автор: Східний