І знову осінь дихає у плечі,
Гортає день за межі небуття,
Свій пише твір, мов казку для малечі,
А в нім і сон, і спогад, і буття.
Де вчора сміх, а нині щось бентежне
Паде у трави - поглядом спалить,
Мов на долоні - все життя, безмежне
Малює осінь кожну світлу мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803769
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.08.2018
автор: Леся Утриско