Тут так багато, що лише твоє.
І навіть дощ сміється твоїм сміхом.
І погляд в море крізь туман веде
Кудись далеко за шаленим вітром.
Тут так життям і спогадом іскрить,
Все особливе завжди, а не будні.
Море живе, охоплює блакить.
Мовчать бездумно тільки безрозсудні …
Тут так багато, що лише моє,
Таке, що на загал не пропонують,
А може вже воно і нічиє,
Бо чайки все одно усе почують …
І понесуть кудись у далечінь,
І прокричать усе, що потаємне,
Обурені безглуздістю хотінь,
Коли все поруч: і небесне, і наземне ….
Розправив крила і кудись лети,
Не відчуваючи ні часу, ні провини ....
Що, знову помінялися світи?!
І тільки в небі ті ж самі картини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803766
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.08.2018
автор: Дружня рука