Учися чужому – своє бережи
І вивчи де друг, а де ворог.
Шануй завжди те, що до серця лежить,
Тримай добре висохлий порох.
Були на віку різні в нас вороги,
З окремими навіть братались…
Й донині ми носимо їх хоругви,
Вони ж ворогами й остались.
Тепер зрозуміло, який «старший брат»,
Як в шахтах ховав свої танки.
Який у Донецьку проводив парад,
Возив у конвоях берданки*.
Який суне й нині у спину ножа
І нашій невдачі радіє.
У люду такого брехлива душа,
Він смерть замість миру нам сіє.
Мій, любий народе, відсунь пелену,
На світ подивися тверезо.
Ти маєш для себе державу одну,
То зваж все своє на терезах.
Учися чужому – своє бережи
І вивчи де друг, а де ворог.
Шануй завжди те, що до серця лежить,
Тримай добре висохлий порох.
*Берданки – тут, як зброя (узагальнене)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803651
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.08.2018
автор: Віталій Назарук