Що сорок літ... то небагато,
Стоїть удача для воріт.
Ще справ багато розпочато,
На раз прийдеться йти у брід.
Та знай там світять з Високості,
Ведуть стежиною в путі.
В роках також є певний досвід,
Пройшли найкращі золоті.
Отож з дороги не збивайся,
Порад не слухай від чужих.
Рідні синок, братів тримайся,
Не наберись гріхів земних.
Коли ж помилки… схаменися,
Обіди в серці не носи.
Паскудних ляпотів звільнися,
Бо спалиш всі свої мости.
То заколихує хвостате,
Не видно зла… не потурай.
Не обирають батька й брата,
Залізно це… запамятай.
Роки біжать удаль козаче,
Раниме серденько… не край.
Від свого дерева одначе,
Синочку… гілку не рубай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803592
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2018
автор: Андрій Л.