В серпневі ночі входить прохолода,
Вмостилась на порозі літа осінь.
Вже скоро спека перейде в негоду,
Доріжки рясно вкриють сині роси.
Садова горобина у намисті
І яблуні пострушують дарунки,
А дощ безжально на зеленім листі
Свої залишить жовті поцілунки.
І заголосить вітер, як уміє,
Із птахом відлітаючим на пару,
І луг туманом вранці посивіє,
І сонце заховається за хмару.
. . .
Сміється літо, фарби ти згущаєш,
Усе яскраве вкривши сивиною.
Гукаю, літо! Ти мене лишаєш?!
Люблю тебе! Чому ти так зі мною..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803561
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2018
автор: Світлана Вітер