Йому казала,що кохає
назавжди,на усе життя.
З любов'ю, з армії чекає
і підуть разом до вінця.
За рік отой усе змінилось,
кохання згасло,мов свіча.
Вона йому як муза снилась
світанки з іншим зустріча.
Така то доленька дівоча,
щоб зваблювати хлопцям очі,
Красою й розумом своїм
у голові туманить їм.
Прости їй,молодий солдате,
бо ти ні в чім не винен,брате.
Вітчизні вірно відслужив
родину захищать навчивсь.
Кохання в юності стрімке,
незрозуміле й непросте.
Буває каламутить кров,
а то лиш дружба не любов
18.08.2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803541
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2018
автор: Ігор Козак