Спекотний день осяяного літа.
Сиджу під вишнею у холодку…
Від сонячного сяйва листя мліє,
І тихий шелест чути у садку.
Мене приласкує липнева спека,
І ніжить вітру теплого порив, –
Я згадую минуле і далеке,
Що виринає з молодих років.
Я нудилась загальною жагою
В давно минулі юності роки:
Мені хотілось щирої любові,
А зовсім не розчарувань гірких.
Та зараз миті ніжності чудові
Мені дарує неба благодать,
Таке ж томління відчуваю знову,
Такі ж мелодії в душі звучать.
Я умліваю від тепліні літа.
Повітря ток цілющий струменить,
Його я ніжності співаю пісню,
Що, народившись, у душі дзвенить.
28.07.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803538
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2018
автор: Martsin Slavo