Кому і скільки Бог відміряв жити
Не знаємо, напевно, і не варто.
Бідує хтось, а хтось — заможний, ситий,
Хтось у сльозах, щодня у когось жарти.
Однаково усі не можуть жити,
Бо став би світ одноманітним, прісним.
Ось-ось здається з Долею ми квиті
Та, знову не таланить, хоч ти трісни.
Той ще не жив, здається — вже хоронять,
А інший Смерті змучився чекати...
І поки Доля в Господа в долонях,
Вінки нести не поспішайте в хату.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803483
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2018
автор: Патара