***
Залишаються тільки могили
і задивлені в небо хрести,
із останньої прагнучи сили
світ безпам'ятства переплисти.
Доточити собі на хвилину
не життя, а історії днів,
де б іще не буяли сивини,
засіваючи сум в далині.
Де життя ще могло означати
щось високе й безмежно хмільне,
і смішними здавалися дати,
колихаючи світло земне.
Але час, наче вперта приблуда,
затягає усе у туман,
обпікаючи вичахлі груди
незліковною горсткою ран.
Залишаючи тільки могили
і задивлені в небо хрести,
що з останньої маються сили
світ безпам'ятства переплисти...
10.08.18 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803425
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.08.2018
автор: Леся Геник