Мій гамак. Ліс шумить. Чайні сторінки старої книги. Вібрація йде від землі, йде від дерев. У небі хмарки без клопоту летять на крилах вітрів. Кожна травинка дихає, розмовляючи зі мною своїм запахом. Тварини звикли до мого спокою і підходять ближче займаючись своїми справами. Наче не звертають увагу на мою присутність. Я втік від інформації, від її гнітючих потоків, від чужих поглядів, запитань, звинувачень.
І хоча дещо раніше в голові ще роїлися думки, але зараз їх нема. Нарешті моє обличчя втратило сумну гримасу. І я лежу на гамаку ледь ледь погойдуючись, і я вдячний...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803359
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2018
автор: DarkLordV