Як пелікан, що розбиває собі клювом груди
І кров`ю теплою годує пташенят,
Так ти годуєш нас і звідусюди
Знов навертаєш до родинних хат.
Ти повертаєш нас, де цвіт калини
Чарівно падає у синє джерело,
Ти повертаєш нас у домовини,
Ти нас збираєш під святе крило
Тієї віри, у яку хрестили
Тебе колись Апостоли Святі,
І за яку тебе не раз прибили,
І залишали погибати на хресті.
Ти чадо Господа і серце твоє крає
Наша байдужість, наша нелюбов,
Тебе щоденно Ангел причащає,
І ти готова нам служити знов.
Ти, мов орган, звучиш, як вівчар в труби,
Ти кличеш нас, ти серцем б`єш в набат,
Ти пелікан, що розбиває собі груди
І кров`ю теплою годує пташенят!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803272
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.08.2018
автор: Протоієрей Роман