[i][b]О, тихий боле, східного кордону!
Алейки гавань - смужечка життя,
Чому прекрасну Горлівську Мадонну
Не вберегла й малесеньке дитя?
Чому осколків хвиля (підлість долі)
Малечу й маму била по плечу?
За нецвітіння двох життів- магнолій,
Я веснами вишневими плачу.
За нетепло, незустрічі, неучасть,
За незупинку вбивць, снарядів й куль,
За, врешті, власний розпач й нерішучість,
Й осиротілих мамочок й бабуль.
За стертий замш невицвілих травинок,
Небуйство в парках горлівських квіто́к,
Рядочок сивих-сивих павутинок,
Не відповість, на жаль, за це ніхто...
[/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803224
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.08.2018
автор: Лілея1