Зложило сонце спеконосні крила.
Задихав легше старець-ліс і луг.
Нарешті тиша озеро накрила.
Човни зійшлися на нічліг у круг.
Лиш цвіркунам чогось не до спочинку,
Співають дружно й гучно у траві.
На плечі небо кинуло хустинку.
Тримає зорі ніч у рукаві,
Ось зараз стане жваво розкидати
Над лісом, лугом, синім озерцем.
У сон пірнуть дорослі, діти, хати.
Лиш місяць зорям виставить лице.
14.0818
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803156
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.08.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)