В житті колись все набридає,
чи довгий спокій, чи журба.
Як цвіт калини опадає,
не стійке в радощах Життя…
І час приходить неминуче,
все накопичене звільнить.
Добравшись до вершини кручі,
за холод не берись винить…
Від болю часом кожен плаче,
стинає груди біль образ…
та зуби стиснувши терпляче ,
сліз не пускає на показ.
Не падай з розпачу у відчай,
минає все в Житті колись,
про те весна в природі свідчить.
Прощай, надійся і молись…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2018
автор: ВАЛЕНТИНАV