Тобі я віршів склала поза триста.
Та не здригнула жоден в серці м’яз.
Душа твоя, мов скеля, кам’яниста.
І око ствердло, наче дуб чи в’яз.
А я тебе… носила, мов дитину,
Яку родила в болях і сльозах.
Тобою гріла добу і хатину –
Ти був, як піч мені у ній і дах.
Та час чуттю додати трохи гриму,
Тату прибрати те, котре набив.
Не вигнати мені холодну зиму,
Якою ти свій обшир обліпив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803105
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)