Спить стежина, а річка плине,
потяг зрідка прикрикне в час.
День як квітка і юнь безвинна –
все спочатку, бо час навчань.
Хай летять за вікном століття
крізь лелечі краї мої.
Мені байдуже, грають віття,
в серце мрії і солов’ї...
Спить стежина, де швидкоплинне,
терпке й визріле птах-життя –
зблисне в променях, як перлина,
сходи вгору десь мерехтять...
08.02.2013р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803073
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.08.2018
автор: Променистий менестрель