Які багаті ниви і гаї
весною, літом, осінню, зимою...
Які ми не косили врожаї,
коли не повінчалися з тобою!
У тебе – осінь, а літа мої
лишаються за нашою рікою.
Між нами сиве плесо течії,
коли ми не побралися весною.
А час летить і каже, – селяві!
Немає щастя ані на Неві,
ні у Дніпрі. Одні жалі та біди.
Іде війна за наше і чуже.
То, може, розписатися уже,
що ми не пара, а чужі сусіди?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803032
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 14.08.2018
автор: I.Teрен