Ти почуй мене
через спів своїх хуртовин,
через безодню води і солі.
Через сотні імен,
і моїх забутих провин,
замкнутих в колі моєї долі.
Ти почуй мене
крізь безсоння моїх ночей,
через річок і озер прозорість.
Поки все мине,
непомітно в море стече,
ставши рядками нових історій.
Ти почуй мене
у нічній розмові зірок,
через туману вологий смуток.
...Грає полонез.
Наче роблю в безодню крок,
п'ю, як вино, ностальгії смуток.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803020
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2018
автор: Славомир