Минає літо. Може восени
побачусь на прощання із тобою,
як це мені навіювали сни
далекою весняною порою?
Повиростали доці і сини,
ідуть онуки битою, прямою,
А наші неприв'язані човни
усе ще майоріють за водою.
Але на плаї іншої весни
мелодія далекої луни
покличе наші душі за собою...
А що літа? Гіркі як полини
не вернуться, не вернуться вони,
як і гора не зійдеться з горою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802926
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 13.08.2018
автор: I.Teрен