Висить сива хмара
І парко як в бочці.
Стоїть, мов примара,
Цей сонях без сонця.
Високий і гарний
Голівкою гнеться,
Моторний і вправний
До сонечка пнеться.
А сонця немає,
То він зажурився,
Тепла виглядає
І вже аж втомився.
Ще вітру немає -
Кудись той подівся,
Напевно,гуляє,
Чи в лузі усівся.
І винна в цім хмара,
Що в небі спинилась:
Прийшла, мов примара
І тут розчинилась.
Хай краще вже дощик
На землю проллється.
Скидаючи плащик,
Веселка всміхнеться.
І буде наш сонях
Ще сонце вітати,
В листочках-долонях
Тепло дарувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802912
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2018
автор: Ольга Калина