Любов до Бога - як зрозуміти?

Роздуми  пересічної  людини  про  вічні  матерії.
Любов  до  Бога  –  це  почуття,  яке  людина  не  може  відтворити  сама.  Це  є  раптовим  розумінням  того,  що  ти  –  маленька  піщинка  в  тріщині  вічної  скелі,  крапля  дощу,  яка  скоро  розіб’ється  об  землю,  ти  частинка  вічності,  якій  доручено  зайняти  цю  нішу.
Ця  ніша  –  твоя.  Ніхто  інший  не  може  претендувати  на  те,  щоб  назватися  твоїм  іменем,  чи  взяти  твоє  життя.  Ніхто  не  може  підкупити,  вмовити  чи  пригрозити  Богові  дати  тобі  це  місце.  Лише  велична  любов  могла  подумати  створити  у  вічному  плані  безкінечної  днини  маленьку  щілинку  –  для  тебе.
І  раптове  розуміння  того,  що  в  твоєму  серці  пече  любов  до  Бога,  є  небесним!  Це  почуття  можна  порівняти  з  тим,  коли  вередливий  пацієнт  раптом  бачить  синці  під  очима  свого  лікаря,  який  відмовлявся  спати,  поки  не  знайде  шляху  твого  зцілення.  Це  почуття  також  подібне  до  почуття  в’язня,  який  ненавидів  свого  охоронця,  а  потім  помітив,  що  їжа,  яка  потрапляє  до  нього  в  камеру  набагато  краща  за  їжу  інших,  бо  охоронець  віддавав  йому  свою.  Любов  до  Бога  це  відповідь  душі  на  вічне.
Це  нічого  в  зрівнянні  з  людською  любов’ю,  де  гріх  сплутав  думки  і  мотиви.  На  землі  темрява  бере  Божі  дарунки  і  обсипає  їх  чорним  пилом  обману.  Вона  каже  людям,  що  любов  до  іншої  статті  спасе  твою  душу,  загоїть  геть  усі  рани,  дасть  надію,  повинна  тебе  тішити.  Темрява  дарує  людям  віру  в  те,  що  любов  повинна  бути  умовною.  Люби,  коли  люблять  тебе,  коли  люблять  так,  як  ти  хочеш,  де  ти  хочеш,  тим,  чим  ти  хочеш,  стільки,  скільки  ти  хочеш.  Любов  стає  вимогою.  Любов  помирає  в  таких  умовах.
Любов  Бога  до  нас,  і  нас  –  до  Бога  –  це  зв'язок  чистоти  та  святості.  Це  розуміння  того  ким  ти  є,  куди  ти  йдеш,  чому  ти  існуєш,  і  Ким  отримав  це  існування.  Любов  будує,  а  не  руйнує  розуміння  своєї  індивідуальності.  Любов  робить  тебе  вразливим  і  слабким,  сильним  і  непереможним,  бо  ти  знаєш,  що  кожна  секунда  твого  життя  була  створена  і  буде  здійснена  Богом.  
І  це  дає  віру  довіряти  і  надіятись.  Віру  любити  і  приймати  любов.  Бог  так  близько!  Бог  так  любить.
А  я  люблю  –  Тебе.
07.08.2018

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802867
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2018
автор: DarinaRi