Ніколи не заздри чужій долі
Ти не знаєш, як живеться її
Чи панує, чи плаче у горі?...
Чи в радості ,чи в журбі її дні?.
Не заздри ,ніколи чужій долі
Без потреби, не дивись лукаво-
душа самотня ,верба у полі
Прагне трішечки щастя як пава.
Заздрити, чужій долі не треба...
Зависть руйнує душу до болю.,
Хай всякі ласки дарує небо
Сій зерно добра з миром любов'ю.
Неси ,у своїх долонях цей світ
І кожному дню радій, як дитя...
черпай ,водицю лети у політ
Духовно ,зцілюйся у вівтаря.
Скільки ,мене шліфувало життя?...
Не раз ,дивилась смерті у вічі,
випробування зазнала душа
Ангел,ліпив із глини при свічі.
вмирала щоб зустрічати зорю.
І боролась, за кожен крок життя-
Як пташка, залюблена у весну...
будую ,з зірок гніздечко
буття.
Заздрити, моїй долі не треба...
У мене були ...злети падіння,
Вір, де Бог- перемагає небо...
приймаю -боже благословіння.
На шляху, вітри шмагали бичем...
Плекаю ,надію іду вперед,
зігріває ,сонце зимовим днем,
І терпкий, буває солодкий мед.
М Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802670
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.08.2018
автор: Чайківчанка