[b]ЦІЛУНОК[/b]
Зціли́ мене отруйним поцілунком,
Що самозгу́би зойк лишає на губах
І поглинає зпе́щеним грабунком
Твердиню волі й первородний страх.
Зп’яни́ собою, мов медо́вим тру́нком,
Що захмели́ть табу і зна́дить на чата́х
Варто́вих цноти. Тремт заграє в’ю́нком
Десь за свідомістю, у незбагненних снах.
І обійми́. Як пензля геній, що малюнком
Милується у барвах, засмакуй в вустах
Нектар розніженого світу. Візерунком
Він закарбується в кохання скрижалях.
[b] [i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]10 серпня 2018 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802606
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2018
автор: Гай-Нижник Павло