Руїна є, стіни немає
ось я стою на схилі краю.
Ти простягаєш мені руки,
ще крок і вже не буде муки.
Легкий політ не вниз а догори,
я бачу світло, теплі кольори.
Повз мене захід і світанок промайне
Птахи співатимуть, біль уся мине.
І я найщасливіша в світі
та це лиш до тієї миті,
Коли долоні ти мої відпустиш
Як бездиханну ляльку ти на землю спустиш
Ходити, жити, існувати
і до кінця життя шукати,
Той схил де ти навчив мене літати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802584
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2018
автор: Kisame