Коли, нестерпно так, біль давить груди,
Зайві слова, лише в очах печаль.
Сльозу ховаєш, бо мо' хто й осудить,
Терпіння ж витікає через край...
Ти часом прагнеш від усіх втікати,
Щоби не чути докорів й образ.
В замку примарнім тугу заховати
Пити там каву і кружляти вальс...
Та все проходить, наступають миті
Коли лиш спокій благо для душі,
І пам'яті дороги, наче діти,
По колу ходять у твоїм житті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802430
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.08.2018
автор: Галина Рибачук-Прач