То був перший холод. Власне, лише восьме серпня... То який холод, скажете ви. Ще бабуся розповідала, що чотирнадцятого серпня Медовий спас або Маковія, з того часу осінь нишком відбирає літо. Та сьогодні особливий день. Десята ранку, сонечко вже сіяє, та відчуваєш? Щось інакше в тому... Щось змінилось. Чи то змінився я, і холод в мені? Ні, то тіло відчуває. Відчуває не ту легку літню прохолоду, а ту -- осінню. Так само, як людське око може відрізняти тисячі віддтінків кольру, так само, як є різні види болю, і ми теж їх відрізняємо, так само і холод -- то був осінній. Як людина може стерпіти зиму, весну, осінь та літо більше ніж один раз за життя?! Кожного року літо, швидке літо, як мить. Зима ж тяготить холодом, осі́нь та весна ніби сестри, що час від часу суперечать між собою. Кожного року.... І так впродовж всього життя.
Одного разу ненавидиш літо через його спеку, іншого -- люту зиму.. Одного разу любиш літо через його тепло, іншого -- зиму через прекрасну красу холоду.
А що як все зміниться? Звісно, для того, кому набридли чотири сезони, то було б добре, чи ні... Ні, я б не стерпів. Яка б не була досконала природа, то все ж є хаос --- досконалий хаос. І ліпше було не втручались...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802365
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2018
автор: Петрушечка