Моє рідне село-біленька батьківська хата
Мій казковий світ дитинства на березі Дністра
Босоніж злітає думка солодка крилата
Де стрункі тополі підпирають небеса.
Моє село -яблуневий садочок у цвіту
І незабутній спогад-мого роду коріння,
Тут моя весна ,як ліловий бузок у квіту...
На зорі ,перше кохання злети падіння.
Моє рідне село- над ставом плакуча верба...
Столітній дуб ,на княжій горі світлі хороми,
Пахуча липа заквітчала двори вздовж села
Голосний дзвін церквиць кличе журавлів додому.
Моє рідне село -перші зустрічі прощання...
Моєї душі -земні скарби і гірка сльоза
У мені весна ,заврунила- сонця світання...
веде, у діброви, ліс гаї безкраї поля.
За рідним селом, в'ється річка ,як синя стрічка,
І біла чайка -обнімає своїми крильми,
Віддає поклін, колише -зоряна нічка
Де над бистрою водою шумлять ясени.
Де б у світах, не була до тебе повертаю ...
Бо залюблена, закохана як сходить зоря..
Тут від пісні жайвора, душа розквітає
тут все рідне ,і дороге.. водиця із джерела.
Рідне село -садочок, школа гігант завод,
Тут течуть молочні ріки до Чорного моря
Щастя, л'ється водограєм із мелодійних нот...
Бо тут народилась ,моя родина -і доля...
М Чайківчанка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802194
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2018
автор: Чайківчанка