Все обірвалося тоді,
Немов душа втекла із тіла
І лише свічка миготіла,
Передвісник важкої біди.
У чорній рамці на стіні
Висів портрет, на ньому жінка,
А смужка чорна, мов стежинка,
Думки наводила сумні.
Змінилось в нього все в житті,
Коли кохана відлетіла...
Єдиний біль по всьому тілу,
Був розіп’ятий на хресті.
У хаті пустка, лиш свіча
При погляді тривожить душу.
В житті він знає слово - «мушу»,
Бо в нього ще мале дівча.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802182
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2018
автор: Віталій Назарук