МУСИТЬ

Все  обірвалося  тоді,
Немов  душа  втекла  із  тіла
І  лише  свічка  миготіла,
Передвісник  важкої  біди.

У  чорній  рамці  на  стіні
Висів  портрет,  на  ньому  жінка,
А  смужка  чорна,  мов  стежинка,
Думки  наводила  сумні.

Змінилось  в  нього  все  в  житті,
Коли  кохана  відлетіла...
Єдиний  біль  по  всьому  тілу,
Був  розіп’ятий  на  хресті.

У  хаті  пустка,  лиш  свіча
При  погляді  тривожить  душу.
В  житті  він  знає  слово  -  «мушу»,
Бо  в  нього  ще  мале  дівча.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802182
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2018
автор: Віталій Назарук