Не обіцяю я тебе любити вічно,
Люблю сьогодні, зараз, в цей момент,
Не знаю, може, завтра перший стрічний
Із серця мовчки забере фрагмент.
Нехай у віршах пишуть: "Все назавжди,
Любов до гробу, через сотні літ"...
Я так не хочу..,Хочу лише правди,
А не того, що нав'язав нам світ.
І я писала. Так і я писала
Любити вічно, аж до смерті все на двох.
Напевно, друже, я тобі брехала,
Як інші брешуть протягом епох.
Я можу зараз дати своє серце,
Що буде завтра загадка однак,
Та не забуду я тональність скерцо
Яку так вправно мій заграв юнак.
І ти не обіцяй любити вічно,
Люби сьогодні, зараз, в цей момент
Можливо, завтра, друже, перша стрічна
Із моїх рук твій викраде фрагмент...
Цей вірш можна переглянути в авторському виконанні на YouTube Karolina Dar
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802091
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2018
автор: Кароліна Дар