Дай нам, Боже!
Мені дай, Боже, всіх любити,
І правду нести до людей,
І правдою Твоєю жити
Далеко від людських ідей.
Вороже те. І убиває –
Кусає нишком, крадькома
Усіх, хто істини не знає.
Дивись. Його уже нема.
Людина любить те, що людське,
І що підходить їй на час.
А що то озеро є Чудське –
Потонуть разом. Всі за раз,
Що Правди Божої не хочуть,
Воюють, і без Бога йдуть.
За спиною у них регочуть
Усі – безбожні, що ведуть.
Ще й в руки тикають ікони,
Розпалюють безбожний жар,
Немилосердно б’ють у дзвони,
Щоб розгорівся той пожар.
І що ж ви, браття українці,
Чужих вам треба владарів?
І Патріархів, що чужинці,
Що вам копають братський рів?
Що на війну благословляють
І, як бандити, крівцю п’ють.
Бог сказав: «Не вбий!» Не знають?
Куди ж вас, людоньки, ведуть?
То ж спам’ятайтесь! Йдіть до Бога!
Покайтесь! Бога не гнівіть!
Бо до життя одна дорога!
То є Ісус! До Нього йдіть!
Галина Яхневич.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801902
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2018
автор: Тріумф