Чорна мряка розкинула плечі
І невтомно повсюди лежить.
Обливає водою і шепче,
І, роззявивши пащу, мовчить.
Я холодної безвісті не побоюся -
я їй виклик кидаю на те.
Ультиматум їй ставлю, й тоді схаменуся,
як сама себе в гніві вона проковтне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801858
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.08.2018
автор: PersephoneNeit