розпусти ікласта паща, пропащі / тотожні кожні
хто дерся крізь терну хащі / звивався що змій на рожні_
скуйовджене тепле ложе, відбитки знемоги жертви,
все швидко було та гоже, щасливі жива і мертвий…
заморена шепотом тіні наб’є на плече ворону,
в перетини чорних ліній нитку вплете червону,
опісля агонії шнітке - осінь вівальді, далі_
покликавши темних свідків ламати пусті скрижалі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801834
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.08.2018
автор: Ки Ба 1