Люба злива, ти знову прийшла так не вчасно
та хіба ти колись буваєш вчасною?
Ти змила його поцілунки
і запах його, що так берегла
його зараз так зрадливо мало
а ти змила все, що на згадку я мала
Люба злива,
ти змиваєш все те, що так потрібно
та чому не вмієш змивати думки,
які проросли у мене глибоко з корінням
та мучають в день та вбивають в ночі
чому ти не вмієш змивати спогади
та змивати з життя зайвих людей,
раніше аніж вони зроблять постріл у голову
та змусять страждати, знову і знову.
Люба злива,
почуй,
та змий з мене будь-ласка увесь мій смуток та біль
я ним так по горло сита,
що не їм вже хтозна який день
я ним вже настільки просякнута
що біль — це вже я
він у мені як вірус,
від якого немає ні ліків ні антидоту
і не рятує навіть віскі з колою
або горілка з томатним соком
-
томатним...
він його так любив
ну ось, знову болить
-
Люба злива,
передай йому, що не можу зімкнути очі
уявляю його, до нього хочу
передай йому також,
що я дуже на нього чекаю
кохаю його і він також, я знаю
Люба злива,
змий усіх і усе не потрібне
лише нас благаю, не змий
коли він повернеться,
ми станцюємо танець кохання
під твоїми краплями
та поклянемось у вічності
-
А ти змивай усе, люба злива
Лише нас благаю не змий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801829
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2018
автор: Черній