Щасливі люди, не пишуть вірші́,
Не сидять над рядками щоденно.
Не виливають зі своєї душі,
Безліч слів, афоризмів даремно.
Щасливим людям не хочеться кави.
Хіба що, вранці з тісте́чком смачним.
Щасливі люди, розпізна́ють всі барви,
Вони не ходять із серцем пустим.
Щасливі люди... А де ж ви? Ви де?
Щасливі люди, агов, відгукніться!!
Де той потях, що до щастя везе?
Можливо, він вирушає із столиці?
Ох, щастя... Прозоре воно.
Його не запхаєш в кишені.
Щастя, пити холодне вино,
І тримати морського піску цілу жменю.
Щасливі люди... Та всі ми щасливі.
Та щастя, в кожного своє
Хтось щасливий, бо діаманти на шиї...
А хтось, бо воду джерельну п'є.
Щасливі люди, пишуть вірші́!
Про невдачі, про сльози, про відчай.
Весь смуток виливають зі своєї душі,
Щоб місце для щастя звільнилось вдвічі.
©LV́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801812
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.08.2018
автор: Ліда