А я щаслива... Так, недивлячись на все
Я маю здатність вірити й любити...
Я можу бачити, ходити, говорити,
Спостерігати, як весна цвіте.
Як літо променем вигладжує поля,
Як сіно косить, квіти доглядає,
А потім їх росинками вкриває
І як від цього посміхається земля.
Як осінь стелить стежку жовтим листом,
Збирає груші й яблука в саду
І ніжно трусить сливу молоду,
Калину пишну одягне в намисто.
Повіє вітер... снігом замітає
Сади, поля, дороги і стежини
І лиш червоні грона горобини
Як згадка, що життя усеж триває...
І я щаслива... хай душа болить...
Усе мине й сніги усі розтануть,
А в серці квіти лиш тоді зів"януть,
Коли моя свіча у небі догорить.
03. 08. 18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801804
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.08.2018
автор: іванесса