Так повелося, що за літом осінь
крокує, і нема тому упину,
а я усе вплітаю квіти в коси
і тішуся, немов мала дитина.
Іду в поля, поки ще ходять ноги,
вдивляюсь в небо поки бачать очі.
Пишу вірші, малюючи нитками,
на полотні матусинім щоночі.
Живу у літі, знаю, кличе осінь.
Душею в травні місяці літаю...
А літо бабине у гості просить
та я чомусь туди не поспішаю.
2018
#HalynaRybachukPrach
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801679
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.08.2018
автор: Галина Рибачук-Прач