Болить у мами серце, як дитятко,
Упало, спотикнувшись на путі…
Вона з любов’ю, часом для порядку,
Голубить сину щічки молоді.
І навіть коли виросте, є внуки,
Для мами син, кровиночка її.
Маленьке лихо, вже ламає руки,
Бо син рідніший на усій землі.
Його чекає завжди із роботи,
Ласий шматок від себе відірве.
За стіл сідає так, що син навпроти,
Отак на цьому світі і живе.
А, як же любить, як її за плечі,
Обніме і пригорне рідний син.
Подивиться у карі її очі
І тулиться, бо в неї він один.
Сини, шануйте у житті свою матусю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801640
Рубрика: Присвячення
дата надходження 02.08.2018
автор: Віталій Назарук