Моя доля,ніби поле,- Були радощі і болі,
то весела, то сумна. я усе пережила...
Та я вдячна своїй долі, Хоч ходжу уже поволі,
що німою не була... не зламала ще весла...
Були солодощі й солі,
шоколад і гіркота...
Руки й ноги стали кволі,
та не зникла доброта...
Вона мене наповняє Добротою наповняюсь
й сили додає мені, кожен день і повсякчас...
це в житті допомагає Своїй долі усміхаюсь,
долать прикрощі земні... вірю, все буде гаразд...
Довіряю світу й долі,
щодня Богу я молюсь...
На життєвім диво-полі,
може я ще знадоблюсь...
Якщо щось я пропустила, Отож,доле,моя доле,
чи робила щось не так... будь такою, як ти є...
Я пробачення просила, Зрозуміло всім сьогодні,-
у житті ж буває всяк... в долі кожного - своє...
* * * * * * * * * * * * * * * *
В моїй долі Україна,
від народження мого...
В ній живе моя родина
і не змінить це ніхто...
Нехай знають воріженьки,- Подолаєм негаразди,
зброя є в наших руках... хоч уже й немолоді,
Не здамо свої неньки, і сьогодні ми,і завтра,-
ворогів розіб"єм в прах... всі на праведнім путі...
Як не ми, то діти наші,
руки мають молоді,
вони впевнені і дужі,-
переможуть ворогів...
Не змінить ворогам долі, Україна в кожній долі,-
з кожним днем міцнієм ми... від батьків і від дідів...
Наші долі,наше поле, не допустим,не дозволим,
нашим буде назавжди... так нам Бог з неба велів!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801552
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.08.2018
автор: геометрія