Почався другий день, як вже не стало «ми»,
А є окремі одиниці незалежні
І знаком самоти цілунки між грудьми
Ми замінили вкрай беззастережно.
Минув день перший…крізь буденне тло
Ще запах твій наповнює легені,
З думок не йде нав’язливе: «любоввв»…
І наші яблука в садку… ще геть зелені.
А завтра буде третій, певно, як завжди,
Я підведусь, мабуть прозріють очі,
Тобі, як і нікому не скажу: «зажди»,
Хоч задихаюсь сумом серед ночі.
А далі ліку вже немає дням…
«Так має бути» – я себе втішаю.
І перекинуто надпите ледь горня,
А я творю свій світ, де вже тебе немає!
© O.Z. Олена Зінченко 30.07.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801370
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2018
автор: Zinthenko Olena