Я відпускаю тебе кораблику у світи,
пливи, пливи, в тихий океан безкрає море...
і на пристані щастя ,рідну душу- віднайди!
розділити, із нею радість журу і горе.
Хай зоряний маяк осяює путь дорогу ...
і капітан місяць зорить удаль за штурвалом,
попрошу, благословення у святого Бога...
і нехай несуть вітрила над морським перевалом.
Не бійся, буревійного шторму високих хвиль!
а зустрічним кораблям, дай місце, привітай!
і виміряй ,компасом життя тисяч тисяч миль,
де золоті піски до узбережжя -повертай!
Виграють ,мажор мінор зорі святкові
кружляють, білі чайки i торкаються крилом
хто шукає, перли корали, а хто любові...
i до місця призначення веде доля веслом.
О ,небо небо я в тебе ні чого не прошу!
ні княжого трону царя, ні срібні дукати...
тільки вірного друга плече надію одну,
у заметіль зими, захистив мене, як мати.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801311
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2018
автор: Чайківчанка