Коли природа спить,дрімає.
Не чути співів солов'я,
і сонце ледь бреде з-за хмари,
щоб знов день новий розпочать .
Хтось в ліжку тягнеться й ''мечтає'',
як то подовше би поспать...
Хтось з клубу,з ''диско'' тягне ноги,
що танцювали цілу ніч.
Ми не спимо, ні вдень,ані вночі ...
Заходить сонце,пост йдем виставляти,
завжди готові атаку ми прийняти,
і тихо,так тихо ворога прибрати.
Як тільки сонце виглядає,
завдання нові в нас.
З природою злитися треба в одне,
в приціл нам дивитися треба немало,
Потрапити в ціль без права на помилку,
до того ж залишитися в строю...
P:S З римою вийшло не дуже,зрозуміють вірш не всі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801227
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 29.07.2018
автор: Лілія Левицька